Хочемо поділитись з вами кількома історіями про походження Різдвяних традицій:
Вважається, що
Різдвяну ялинку вперше поставив Мартін Лютер, котрий ідучи додому на Різдво побачив красуню і милувався ясним зоряним небом. Тож зрубавши ялиночку, приніс додому і прикрасив її свічками як асоціацію з зоряним небом.
Іще однією з легенд про походження
Різдвяної ялинки є історія про Бонифація, котрий проповідував християнство і читав проповідь про Різдво Христа древнім друїдам. Щоб переконати ідолослужителів, що дуб не є священним і недоторканним деревом, він зрубав одного з дубів. Коли зрубаний дуб падав, він повалив на своїй дорозі всі дерева окрім молодої ялинки.(у схожій легенді з пеня зрубаного дуба виросла ялинка) І Боніфацій представив виживання ялинки як чудо і вигукнув: "НЕхай це дерево буде деревом Христа". І надалі Різдво в Німеччині відмічали посадкою молодих ялинок=)
Проте на сьогодні для нас більш традиційною є Новорічна а не Різдвяна ялинка. А це все тому, що в час СССР релігія переслідувалась і для того, щоб викреслити релігійні традиції з життя народу, була висунута і схвалена ідея перенести ялинку на Новий Рік і ввести Діда Мороза та Снігурочку(щоб замінити одне свято іншим) - миттєво почали вводитись Новорічні ялинки і святкування в школах та дитячих садочках.
Ще одна традиція: В 1843 році англічанин Хорслей намалював першу
різдвяну листівку. 1000 екземплярів були продані того року в Лондоні. Видавець Луі Пранг популяризував листівки в 1075 році. Він провів в Америці всенародний конкурс на найкращий дизайн різдвяної листівки. Вдосконалення роботи поштових служб допомогло в розвитку традиції дарувати листівки на Різдво.
В традиції дарувати
подарунки на Різдво є багато
коріння. Традиційно тим, хто дарує подарунки вважається Святий Миколай. Проте в Римі така традиція дарувати подарунки дітям була заведена на свято Саурналії. В якості дарителя може виступати не лише "Санта" чи якісь святі, а сам Ісус, що робить цю традицію ближчою до справжньої суті Різдва.
Новрічний вінок також має Лютеранське походження: Це вічнозелений вінок з чотирма свічками. Першу свічку запалюють в неділю за 4 тижні до Різдва як символ світла, котре прийшло в світ з народженням Христа. Кожну наступну неділю запалюють ще одну свічку. В останню неділю перед Різдвом запалюють всі чотири свічки, щоб освітити те місце, де знаходиться вінок(це може бути вівтар церкви чи обідній стіл).
А також є ще дуже цікава інформація про походження сучасних традицій та легенд.
От наприклад щодо
Санта Клауса:
Вчені вважають, що міф про Санта Клауса, котрий подорожує на літаючих оленях, завдячує своїй появі галюциногенним грибам, якими любили побалуватись північні жителі.
Історія про Санта Клауса народилась в Лапландії, на півночі сучасної Фінляндії. Там проживають лопарі, котрі як виявляється, не проти поїсти мухоморчики=)) Точніше, самі люди гриби не їли, а годували ними своїх оленів, а після цього збирали мочу цих тварин. Наркотична речовина, котра містилась в грибах, виходила з організму оленя через мочу, котру, власне, і вживали люди. Після цього наступало райське задоволення і в тих, хто прийняв чудо-напій починались галюцинації=)
Професор Едвардс вважає, що після того як мужчини пили мочу оленів, їм
здавалось, що їхня упряжка летить в повітрі. Не виключено, що оленям так
також здавалось=)))
А яскраво-червоний одяг Санти професор пояснює кольором галюциногенного гриба. Червоно-білий окрас мухомора перетворився в збудженій уяві людей, котрі прийняли наркотик, на старенького чоловіка в червоному одязі з білою бородою.
Про свої дослідження професор Єдвардс доповів на семінарі, присвяченому легенді про Санта Клауса=)
Більше про традиції святкування Різдва можна знайти за наступними посиланнями:
